(044) 290-91-11
(044) 290-91-11

Необхідна самооборона – бракуюча ланка прогресивного суспільства

У попередніх статтях ми розглядали питання легалізації зброї. І попри всі аргументи, прийшли до одного важливого висновку:

Щоб легалізувати зброю, необхідно, в першу чергу, адаптувати українське законодавство

Тому сьогодні поговоримо про законодавче оформлення озброєння населення та його проблематику. В цілому, законодавство про зброю не передбачає внесення надскладних змін, і цю “новинку” можливо було б вживити в суспільство ще у 2014 році, коли питання соціалізації зброї вперше постало перед широким загалом. Проте є один проблемний аспект, який виступає предметом дискусій протягом останніх двох років: необхідна оборона та її межі. Це той самий крок, якого не вистачає для завершеня процесу. Давайте розглянемо його детальніше і спробуємо розібратися в тому, чи справді має місце проблема.

Необхідна оборона – що це таке словами Закону?

Поняття:

Ст.36 Кримінального кодексу України говорить: Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці.

Критерії правомірності:

1) Має місце РЕАЛЬНЕ суспільно небезпечне посягання;

2) Межі захисних дій не перевищують меж необхідної оборони;

3) Шкода, заподіяна особі, яка здійснює посягання, не перевищувала ту, яка для цього необхідна.

Не може бути визнаним необхідною обороною:

  • Захист особи від правомірного затримання працівниками правоохоронних органів;
  • Дії, вчинені у відповідь на напад, умисно спровокований «потерпілим».

Відповідальність:

Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони, по словам законодавця, наступає лише у випадку, якщо зловмиснику було нанесені тяжкі тілесні ушкодження або ж мало місце навмисне вбивство. Але чи завжди це правомірно? Випадки виправдальних вироків у таких ситуаціях існують, проте не так, як цього б хотілося.

Висновок:

Отже, як ми бачимо, законом начебто й передбачена можливість самооборони. Проте її загальний, абстрактний характер викликає безліч питань не те, що у простої людини, а навіть у суддів:

Що таке надмірна шкода? Чи мало місце перевищення меж необхідної оборони? Наскільки сильно було перевищено ці межі? Яке покарання очікує особу…?

Що каже уряд?

  • «Ми не знаємо, що обрати…»

У Верховній Раді наразі знаходяться два законопроекти: від Української асоціації власників зброї, та від, безпосередньо, уряду.

Перший, зокрема, передбачає внесення змін до конституції України, які б передбачали право громадянина на вільне володіння і користування будь-якою зброєю.

Другий документ описує можливість зберігання лише травматичної зброї і, в цілому, не сильно розширює права громадян на зброю.

  • «Ми не вирішили, як сильно потрібно розширяти межі необхідної самооборони…»

Один із законопроектів у Раді передбачає чітко встановити, коли слідчий не має права суб’єктивно давати оцінку тим чи іншим подіям.

Законопроект-опонент пропонує, зокрема, не вважати перевищенням самооборони застосування зброї до озброєного нападника або групи осіб, незалежно від тяжкості заподіяної в результаті шкоди. Більше того, якщо людина відчула сильне душевне хвилювання, через образу, вона теж не відповідає за наслідки своїх дій.

  • «Можливо, ми б могли розглянути варіант прийняття окремого Закону…»

В українському суспільстві вже кілька років активно обговорюють питання необхідності закону про право на самозахист з використанням вогнепальної зброї — з чітко прописаними обмеженнями для судимих осіб, жорстким психіатричним і наркологічним контролем тощо.

Як бачите, держава протягом двох років фактично не може (або не хоче) прийняти рішення щодо суворості «збройного законодавства». Це одна з основних причин тривалої затримки процесу.

Що ж робити?

Є стереотипна точка зору – якщо є вбитий чи поранений, то хтось має сісти до в’язниці. Виходячи з цього, часто людині приписують не те що перевищення меж необхідної самооборони, а навіть кваліфікують за загальнокримінальними статями.

Ми побачили, що проблема існує і називається вона «Зловживання законом через його неточність» та «Затягування процесу вдосконалення законодавства через невпевненість»

Саме тому, з метою уникнення зловживань, ідеально було б прописати законодавчі підстави для використання зброї для самозахисту більш детально:

  • В яких випадках відповідальність за вбивство або тяжкі тілесні ушкодження не наступає;
  • Коли абсолютно правомірно застосовувати зброю;
  • В яких випадках застосовувати зброю забороняється.

Для цього треба працювати з судовою практикою і з практикою правоохоронних органів.

І, знаючи, що робити, залишається дочекатися більш рішучих дій від законодавця.

В будь-якому випадку, потрібно вдосконалювати законодавство. І починати необхідно саме з «необхідної оборони». Це не тільки надійний фундамент для подальшої легалізації зброї, але й перший крок до спокійнішого життя простих громадян.

Партнери

Замовити зворотній дзвінок